044 248 18 40, 248 18 41

Медицинский центр "Семейный доктор" г.Киев, пр. Воздухофлотский, 52 famildoc@remove-this.i.com.ua tehnomed@remove-this.i.com.ua

Статьи

Зелье Афродиты (элексиры счастья-афродизиаки).

Автор: Рощин О.А.

На протязі всього існування людства робились спроби знайти еліксир вічного життя, молодості, щастя. Такий пошук інколи давав свої плоди у вигляді яскравих винаходів, а інколи наштовхувався на перешкоди, аж до загибелі відважних пошукачів. Про те ніщо не може зупинити допитливий розум людини і тому експерименти не припиняються і на сьогоднішній день.

Окремим різновидом еліксиру щастя можна вважати афродізіаки.

Афродізіаки (греч. аphrodisia – любовні насолоди) є будь які засоби, що здатні стимулювати статевий потяг. Своєю назвою ця група впливів зобов’язана богині любові Афродіті від імені якої і походить термін.

Любовні напої були відомі людству з сивої давнини. В стародавності випадкові знахідки фіксувались і передавались з покоління в покоління аж до тих пір поки середньовічні маги та алхіміки не зробили їх систематизацію в своїх трактатах.

Існує широке різноманіття таємних рецептів стимуляторів кохання. За чутками, напій кохання в склад якого входила спаржа, хвости раків, риб'яча ікра, голубина кров і язики фантастичної птиці “фільтрум” допоміг Апулею завоювати серце багатої Пудентилли. В інші коктейлі входили: попі, спалений клаптик чорної шкіри з лоба жеребця, що розчинений в крові коханого, кістки лівої частини тулуба жаби, яку з’їли мурахи, кров і серце голуба, пір’я з хвоста півня, мозок горобця, листя конюшини, рожеві яблука, ящірки втоплені у вині, тютюн, волосся коханого, менструальна кров, кістки мерця. В епоху Відродження готували так званий “папський соус”. В його склад входили два шматочки телятини, декілька шматків дрібно нарізаної шинки, чайна ложка олії, дрібно пошинкована цибуля, морква, столова ложка білого вина, бульйон, гвоздика та лимонна коринка. Ця суміш вариться на повільному вогні, після цього проціджується і додається зелень.

Амар Халебі, який відігравав роль ратника пророка Мухаммеда зі статевих питань вважав, що найбільш ефективним є молитва, яку він радив читати перед сукупленням еякуляції. Китайські суміші дозволяли чоловіку кохатися більш ніж з десятком жінками щоночі. Теофаст казав про рослину яка при умові утримування її в руці дозволяє здійснити сімдесят статевих актів за ніч. Однак, нажаль, яка саме рослина здатна на такий вплив він не згадує, позбавляючи можливості перевірки.

Овідій пропонував “любовний рецепт” до складу якого входила цибуля, яйця, мед, і трави під назвою “дика гірчиця”. Латинський поет Марциал до зазначеного рецепту додавав чебрець. Не залишився осторонь і батько психоаналізу З. Фрейд. Він писав “Є давне повір’я, що існує і досі, згідно якому деякі страви здатні збуджувати статевий потяг, як, наприклад, сире м’ясо, яйця, устриці, перець, м’ята, морква і навіть петрушка. Насправді найбільш ефективними стимуляторами є житні млинці, гарбузяче насіння, сушені фрукти, гриби, кропива, яблуко-падалка”.

Не дивлячись на певну безглуздість зазначених рецептів “не буває диму без вогню”, і тому ми спробуємо розглянути окремі складові сумішей і самостійні афродізіаки.

Традиційно до афродізіаків відносять засоби рослинного, тваринного походження, хімічні речовини, хоча в певному розумінні сюди відносяться і фотографії, книги, фільми і т.п. так як також можуть стимулювати сексуальне збудження.

Розглядаючи зазначені засоби необхідно зауважити, що їх кількість безмежна. Навколо, нас просто оточують різноманітні афродізіаки. Однак зазвичай більшість з таких речовин здатні лише поліпшити загальний стан людини, що опосередковано впливає на його сексуальні відчуття.

Досить багатою скарбницею збуджуючих засобів є рослинне царство.

З давнини до збуджуючого засобу відносили мигдаль, який вважали “королем горіхів”. Цей горіх росте на Сході, в Італії, Іспанії, Каліфорнії маючи досить конкретну славу. Про його здатність зберігати сексуальну енергію було багато сказано китайцями і написано в Аюрведі індусів. У тантристів, відомих своїми сексуальними культами, мигдаль вважався символом Йоні, а за стародавньою фригійською легендою він взагалі виник в геніталіях Кібели. Одним з найбільш розповсюджених страв є солодка мигдальна маса марципан, який серед гурманів завжди вважався добрим збуджуючим засобом. Деякі з наркотично залежних осіб повідомляють, що мускатний горіх впливає сильніше ніж “маріхуана”. Разом з цим при передозуванні виникає велика кількість побічних ефектів – нудота, серцебиття, напади паніки, так як в великих дозах він є досить отруйним.

Улюблена страва французів артишоки вважається любовною стравою, що “розігріває геніталії” і залишає після себе незабутні відчуття. Багаточисельне листя артишоку схоже на багатошарові губи в тенетах яких ховається ніжна серцевина захищена шовковистою шкоринкою. Цей продукт дає багато відходів так як їдять лише ніжне сире листя, однак не дивлячись на це специфічні властивості артишоку роблять його дуже розповсюдженою і бажаною стравою.

Аспарагус (спаржа) своєю формою нагадує фалос. Завдяки вмісту аспаргіна є відомим сечогінним засобом. Його збуджуюча активність пояснюється багатством на вітамін А, фосфор, кальцій і калій.

Ще одним рослинним продуктом, що за своєю формою нагадує геніталії є авокадо. Свою назву цей фрукт отримав від ацтеків, що в їх мові означало яєчка. Збуджуюча дія авокадо відома давно. Його плоди доставляли до столу Людовіку XIV, який страждав на статеву слабкість. Існує досить велика кількість різновидів цього фрукта, але самий активний з них вважається – хаас, що росте в Каліфорнії. Специфіка його дії пояснюється великим вмістом білку, вітаміну А, незамінними жирними кислотами.

Банан також має фалічну форму завдяки чому став героєм багатьох анекдотів. Згідно Аюрведі банан здобрений карі, в маслі з грецькими горіхами збуджує сексуальний апетит на цілу добу.

По відношенню до кокосу Аюрведа стверджує, що він збільшує кількість сперми. В певних регіонах з метою підвищення збудження використовують м’якоть і молоко кокосу у суміші зі спермою.

Існують дані, що і фініки збільшують кількість сперми. Фінікові рулети заслужили назви “любовної страви”. В його приготуванні використовуються дрібно нарізані терті фініки, які загортаються в кусочки кокосу і наповнені бланшованим мигдалем.

Звичайна цибуля, як не дивно знаходиться майже на верхівці піраміди рослинних афродізіаків. Пліній Старший писав про те, що рожевий лук “…і млявих чоловіків штовхає в обійми Венери”. Завдяки своїй доступності за ціною він отримав назву “мускус для бідних”. Існує думка, що саме за свої збудливі властивості він є забороненим  для вживання в монастирях.

В середні віки в Європі велику популярність мали еліксири пристрасті створені на основі сімейства пасльонових, особливо це стосується мандрагори (Mandragora officinarum). Ця рослина дала основу для багатьох самих неймовірних легенд. Для того, щоб мандрагора мала свої чародійні властивості її, схоже на фігурку людини коріння, потрібно було викопати в ніч на Іванів день. Однак мисливця за корінням очікувала смертельна небезпека, так як саме в цю ніч вона при викопуванні починала страшенно кричати вбиваючи цим алхіміка коханця. Вважалось, що мандрагора виростала там, куди впала сперма повішеного, якій відчув оргазм під час страти.

В досить резонансній книзі Папіуса “чорна та біла магія” говориться про мандрагору, як рослину, що при невмілому застосуванні може викликати божевілля, а при правильному приготуванні стати досить сильним наркотичним засобом.

В Греції та інших країнах мандрагора вважається незамінною проти чарів і надійним засобом досягнення сексуального збудження.

Насправді ця рослина містить отруйні алкалоїди атропіну і скополаміну. Як відомо ці речовини здатні викликати у людини яскраві галюцинації, тому не є дивною, що вона привертала велику увагу алхіміків.

Іншим представником сімейства пасльонових, що застосовувався для приготування любовного зілля є дурман (Datura stramonium). За своїм складом він має близькі до мандрагори алкалоїди тому і ефект від нього дещо схожий..

Поряд з пасльоновими в середньовіччі в якості афродізіака широко використовувався вороняче око (Paris quadrifolia) та мак (Papaver somniferum). За віруваннями, відьми, що бажали сексуальних стосунків, заманювали невинних юнаків на макові поля і там їх спокушали. Продукти опійного маку відомі своїми наркотичними властивостями, однак у відношенні сексуального стимулювання на сьогоднішній день є багато сумнівів.

Вороняче око описується у всіх довідниках по травам як досить отруйна рослина. Витяжки зроблені з нього мають певні психостимулюючі властивості, які відділяються дуже тонкою межею від отруєння у вигляді блювоти, головного болю з вірогідною летальністю.

В Камеруні багато сторіч в якості любовного засобу використовували кору дерева Йохімбі. Туземці з південної Африки робили настої з листя цього дерева. В Європі свою відомість в якості сексуально стимулюючого ефекту алкалоїд Yohimbin отримав в 1908-1910 роках. Однак у зв’язку з сильними побічними ефектами бум швидко згас. Справа в тому, що йохімбін може викликати розлади апетиту, коліки, болі в шлунку, сильні гемороїдальні кровотечі, слинотечу та гіперемію.

Сьогодні екстракт йохімбе входить до складу багатьох біододатків, як наприклад йохімбіну.

Серед інших рослин яким з різних причин приписується властивість афродізіака можна назвати часник, манго, окра, оливкову олію, фісташки, кунжутне насіння, проросла пшениця, петрушка, сильдерей, м’ята перечна та багато іншого.

Тваринне царство в свою чергу має не меншу кількість любовних засобів. Одним з таких засобів є “бобровий струм” і мускус кабарги, які вважаються одними з найбільш сильних афродізіаків. Масу, що виділяється мускусними залозами цих тварин використовують у вигляді таблеток, порошків, мазі. Однак цей засіб має один серйозний недолік у вигляді ціни. Так середня вартість одного кілограму мускусу кабаргів вимірюється десятками тисяч доларів.

Корінні мешканці Тайвані та Малайзії для підсилення сексуального бажання використовували свіжу кров вбитої змії і порошок з висушеної шкіри ящірки.

В Африці досі застосовується порошок з рогу носорога. За давньою вірою була впевненість, що він здатен впливати на потенцію чоловіка. На сьогодні цей факт спростований, однак ринок диктує свої правила(вартість 1 кілограму порошку коштує близько 60 тисяч доларів). Вихід був знайдений. Для збереження носорогів тепер їх не вбивають, а лише наркотизують і відпилюють роги залишаючи життя.

На Алтаї місцеві використовували в тій же якості панти плямистого оленя – марала. І дійсно, було встановлено, що окрім адаптогенної дії він здатен викликати стійку самовільну ерекцію. Сьогодні препарати пантокрин і пантогран можна купити в звичайній аптеці.

Нарешті необхідно відмітити, що віра про наявність в рогах тварини сексуальної енергії і плодючості зробила їх символом перелюбство. Гумор про “рогатих чоловіків” існує здавен. Так у римському праві було дозволено будь-кому, хто був зображений на портреті з рогами, подати на карикатуриста до суду за нанесену образу.

Наступна низка тваринних афродізіаків пов’язана з вірою людей в те, що поїдаючи якийсь орган можна отримати його силу.

Один з китайських імператорів з цією метою тримав стадо оленів і регулярно пив їх кров.

Для підвищення статевого потягу використовували сперму, менструальну кров, статеві органи, мозок. Китайські євнухи намагаючись повернути втрачені статеві органи вживали в якості їжі ще теплий мозок з нещодавно відрублених голів злочинців.

Баранячі яєчка на протязі багатьох сторіч обов’язково входили в міню іспанських аристократів. Теж саме стосується і Франції. Так наприклад їх майстерно готував Олександр Дюма. В ресторанах це блюдо пропонують чоловікам, які б бажали підсилити свою чоловічу силу і пояснюють таку дію великим вмістом тестостерону. Про те нажаль тестостерон при термічній обробці руйнується, тобто вся їх ефективність може бути обумовлена лише самонавіюванням.

Серед комах використовувався жук-скарабей якого стародавні єгиптяни мали за символ вічного життя. З нього готували самі різноманітні любовні напої.

Однак перше місце все ж таки належить шпанський комасі (Lytta vesicatoria), що живе в Іспанії та інших Південних країнах Європи. Іншою її назвою є“жук наривник”. Таку жахливу назву він отримав тому, що коли його випадково роздавлювали виникав опік, який довго не гоївся. Справа в тому, що тіло (кров і статеві залози) і крильця цієї маленької комахи містять велику кількість отрути кантаридину. Не інактивуючись в печінці кантаридин виводиться з сечею в незмінному вигляді і викликає подразнення внутрішніх стінок сечовипускного каналу, приток крові до статевого члену та сильну ерекцію. Ерекція, що виникла тримається не декілька хвилин чи годин, а утримується декілька діб і супроводжується неприємним відчуттям печії у статевому члені. Викид сперми дещо зменшує хворобливі відчуття, але через деякий час вони загострюються знову. Якщо чоловіки часто застосовують цей засіб запалення переходить на сечовий міхур і далі на нирки. Таким чином статеві гіганти перетворюються на інвалідів.

Якщо кантаридин використовувати навіть в малих дозах це може призвести до подразнень, свербіння і галюцинацій. Також можуть виникати спазми, блювання, головокружіння і навіть смерть.

Спочатку шпанську мушку використовували тільки для тварин, а саме давали племінним бикам, щоб ті покривали якомога більше корів. Зважаючи на багато чисельні побічні дії, такі тварини швидко надходили до бойні.

Щодо людей, то шпанська мушка була відома ще з часів античності. Тоді вже знали про її збуджуючі властивості, але використовували лише як сечогінне та як подразнювальне.

Є припущення що першим в якості афродізіака її використав маркіз Де Сад. За легендою одного разу маркіз зайшов до дому розпусти і напоїв повій вином з комахами, після чого ті повибігали на вулицю і влаштували дійсне полювання на чоловіків. Що до підданих Де Сада, які вмирали від сексуальної насолоди, то насправді смерть наступала від важкого отруєння великими дозами катардіну.

Не дивлячись на свої сумнівні переваги катардін входить до складу сучасних засобів, що стимулюють сексуальний потяг. Однак зважаючи на його небезпечність застосування таких препаратів бажано тільки за рекомендацією досвідченого лікаря фахівця.

В окремий напрямок можна виділити такі стимулюючи засоби як продукти моря. Ще в стародавній Греції лікарі рекомендували рибні страви одруженим воякам для відновлення сексуальної сили.

Доказом ефективності є той факт, що приморські райони мають велику кількість багатодітних сімей. З іншого боку така точка зору заперечується бо середня статева активність таких регіонів не чім не відрізняється від інших.

Королевою серед таких страв є устриця. Стосовно їх ефективності ходять декілька стійких чуток. Перше з них стосується, що ці створіння гермофродіти, тому однаково ефективні як для чоловіків, так і для жінок. Інша чутка стосувалася того, що якщо вони мають обидві статі одночасно, то можуть викликати нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Також приділяли увагу, навіть, зовнішній схожості устриць з статевими органами жінок. Насправді ця страва є дійсно корисною в статевому відношенні завдяки досить великому вмісту цинку та фосфору.

Юлій Цезар також віддавав перевагу виноградним равликам. Історично ця їжа була улюбленою для відомого коханця Казанови.

Певна група афродізіаків складається не з самих тварин, а з продуктів тваринного походження.

В стародавності султани мали звичку смоктати молозиво своїх наложниць. Тоді вважали, що ці виділення містять біологічно активні речовини, які здатні підсилювати потенцію. Сучасна наука такий факт не підтвердила.

Яйця на протязі всієї історії людства широко використовувались як афродізіаки. Арабський шейх Нафзаи, автор “Духмяного саду”, рекомендував їсти якомога більше яєць , щоб забезпечити себе пальним для енергійного, нескінченного любовного марафону. В Аюрведі яйця мають назву “тих, що миттєво укріплюють”, а Казанова їх з задоволенням вживав перед любовними розвагами. Взагалі досі невідомо, чи є яйця справжнім афродізіаком, але в будь якому випадку це досить корисна страва, яка навряд зможе нашкодити.

Мед також завжди вважався корисним для статевої сфери продуктом тому і увійшов до багатьох сексостимулюючих рецептів.

Третє царство живого світу також поділилось з людством своїми афродізіаками. Гриби окуті віковими легендами і страхами. У використанні були неотруйні, отруйні гриби, гриби галюциногени. В фольклорі багатьох країн їх вважали здатними збуджувати пророцький хист і приймали за посланців смерті. В Центральній Америці їх використовували в ритуальних оргіях. В Європі гриби-труфілі вважали засобом “запалення вогнища, що згасло”.

Переходячи до неживих засобів перш за все доцільно розглянути алкогольні напої.

Римський драматург Терецій з приводу алкоголю відмітив: “Без Бахуса Венера є холодною”. Французький король Генріх IV, що відрізнявся що відрізнявся своїми сексуальними пригодами кожен ранок випивав стопку коньяку змішаного з жовтком. Кельти маючи достатньо сильну сексуальну активність постійно вживали темне пиво з яєчним жовтком. Казанова в якості збуджуючого напою використовував шампанське і лікер Maraschino.

У Франції шампанське традиційно вважалось напоєм закоханих. Проведене французькими вченими дослідження з приводу його впливу на сексуальну активність відкрило багато цікавих фактів. Було з’ясовано, що після вживання одного бокалу шампанського рівень андрогенів в крові зростає в два рази.

Не дивлячись на це підходити до алкоголю як до афродізіаку потрібно дуже обережно. Встановлено, що підвищення сексуального збудження при прийомі невеликих доз алкоголю призводить до збільшення сексуальної активності лише на перших порах. Вже через 6 місяців виникає невелика затримка ерекції. Цієї зміни чоловік, що зловживає алкоголем, може навіть не помітити. Цей процес як правило має досить поступовий розвиток. З часом утруднюється еякуляція. В подальшому вплив алкоголю на нервові центри, які відповідають за ерекцію, підсилюється. Після цього процес починає неухильно прогресувати. Послаблюється потяг, а в решті решт повністю зникає здатність до статевого акту.

Серед мінералів велике значення приділялось цінним каменям: діамантам, рубінам, сапфірам, ізумрудам та деяким металам. За афродізіак вважали сталактити, сірку, миш’як, мушлі каури. У тантриків творчість приготування з мінералів афродізіаків отримала спеціальну назву – рассаяна.

Звичайно не можна не згадати про такий різновид засобів збуджуючих сексуальне бажання, як аромати. Про таки властивості пахощів відомо з незгаданної давнини. Так Єгипетські фараони використовували їх починаючи з третього тисячоліття до нашої ери. В свою чергу у стародавніх греків було повір’я, що Афродіта має пояс з якого плине такий аромат перед яким не зможе встояти навіть Зевс.

Найбільш стародавніми афродізіаками є масла з квітковим запахом герані, іланг-іланг, тубероза, неролі, розмарину, жасмінну. З інших рослин відокремлювались бергамот, кедр, кориця, сосна. Для чоловіків найбільш вдалим вважались запахи пачулі, сандалу, імбиру, мускатного горіху, майорану.

В склад масел-афродізіаків входять особливі речовини – ферамони. Самий відомий з них – фарнізол, який на сьогодні синтезується і активно застосовується в парфумній промисловості. Останні досягнення науки дозволили ідентифікувати і відтворити ферамони людини. Про те його неконтрольоване застосування призвело до необхідності заборони в багатьох країнах Європи. На тернині післярадянського простору такі речовини можна придбати в магазинах інтимних товарів.

Зазвичай існують традиційні місця для нанесення ефірних масел, а саме за вушними мушлями, в ділянці яремної ямки, з внутрішнього боку ліктя, на потиличну ямку.

Як видно афродизіаки можуть приймати різні і під час досить несподівані форми. Однім з екзотичних збуджуючих засобів можна назвати біль. Існує інформація, що амазонки для підсилення потенції своїх полонених використовували тортури. Евстафій писав “Полоненим, які були захоплені в бою, амазонки ламали ногу чи руку, перш за все для того, щоб зробити свій трофей більш енергійним в любовних баталіях. Вони вважали, що відняття однієї з кінцівок, підсилює статевий член. Тому, коли скіфи дорікали цариці Антиантирі про те, що всі її раби кульгають, вона відповідала: “Кульгаві значно вишуканіше в коханні”.

Нове покоління афродізіаків принесла сексуальна революція. Суттєві досягнення в галузі хімії не обминули і цей напрямок. На зміну стародавнім рецептам прийшли різноманітні психостимулятори.

В певному розумінні слова до афродізіаків можна віднести і засоби для корекції еректильної дисфункції (порушення потенції), хоча якщо бути точним, то вони лише підсилюють механічну ерекцію і аж ніяк не впливають на сексуальний потяг, а тим більше на відчуття закоханості.

З розглянутого видно, що одні засоби є малоефективними чи механістичними, інші дуже токсичні.

Дійсно, віковий досвід створення афродізіаків дозволив знайти засоби підвищення ерекції, розгальмування потягів, але жодна речовина не здатна зародити в душі людини кохання і зробити його щасливим. Напевно формула такого афродізіака приховується в надрах особистості кожної окремої людини.


Яндекс.Метрика